Про героїню цієї історії успіхів випускників ЗНУ насправді можна сказати, «талановита людина – талановита в усьому». Свою першу освіту Світлана Горідько отримала на історичному факультеті Запорізького національного університету, а сьогодні вона ще й випускниця спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні ЗНУ. Та це лише один бік її життя. Світлана Василівна – художниця, жінка із «золотими руками», яка створює дивовижні речі, здатні перетворити звичайну квартиру в затишну казкову оселю. І це далеко не все, що можна сказати про цю людину. Пані Світлана – чудова мати і дружина і, до того ж, людина, яка з успіхом поєднує турботу про родину, чисельні захоплення та улюблену роботу.
- Пані Світлано, розкажіть, будь ласка, чому вирішили отримати другу освіту і як обирали місце навчання.
Після закінчення вишу працювала тільки на АТ «Мотор Січ» інженером, потім інженером ІІ категорії, і нарешті начальником бюро відділу прогнозування та фінансового моніторингу цього ж підприємства. Коли я посіла посаду начальника бюро відділу прогнозування та фінансового моніторингу АТ «Мотор Січ», виникла потреба отримати економічну освіту. Як обирала ЗВО? Все просто, я дуже консервативна людина, тому вибір закладу освіти був не складним. Пішла туди, де раніше навчалася, а отримати другу освіту саме в Інженерному навчально-науковому інституті мені порадила подруга. Перед тим, як вступати, хотіла як найбільше дізнатися про свою майбутню спеціальність, навіть зустрічалася з директоркою інституту Наталією Георгіївною Метеленко, яка викладає на спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування». Вона мені дуже сподобалася, і я вирішила, що навчатимуся в магістратурі саме за цією спеціальністю за освітньою програмою «Управління фінансами підприємницьких структур». Під час зустрічі Наталя Георгіївна розповіла мені про можливість отримати освіту за програмою «Два дипломи», тобто одночасно в ЗНУ та у Вищій школі управління охороною праці в Катовіце, це Республіка Польща. Мене захопила ця пропозиція, і я погодилася.
- Які викладачі Вам найбільше запам’яталися з навчання в ІННІ ім. Ю.М. Потебні і чим саме?
- Хотіла б висловити подяку чудовій людині - Ірині Вадимівні Силіній, у таких викладачів як вона вчилася б і вчилася б. Ірина Вадимівна викладала дуже цікаво і так, що відразу було все зрозуміло, навіть не потрібно було ставити питання, щоб щось уточнити. А її людяність, небайдуже ставлення до студентських проблем зігріває серця. Вдячна я й професору Олександру Олександровичу Шапурову за його ставлення до нас, за цікаві заняття, під час яких він не лише надавав обов’язковий матеріал, а й розповідав щось поза межами програми, розширюючи наш кругозір. Хочеться пригадати і Єлизавету Юріївну Ткаченко та Вікторію Володимирівну Фатюху, які дуже просто викладали непрості речі. Єлизавета Юріївна – розширила мої економічні знання, навіть з тих областей, які ми не вивчали у рамках її курсу, а Вікторія Володимирівна, навчила тих, у кого, як у мене, не було базової економічної освіти, читати банківський баланс і завдяки цьому розуміти, чи варто вкладати кошти в той чи інший банк, тобто дала знання, які необхідні будь-якій людині. Запам’яталась і Алла Олександрівна Попова, яка навчила нас відстоювати свої права, як платників податків.
- А як відбувалися Ваші заняття за програмою подвійного диплому? Ви займалися дистанційно чи їздили до Польщі?
- Через карантин та війну, заняття відбуваються online, проте навіть такі пари мені дуже сподобалися. Найбільшу увагу приділяли маркетингу, а це безпосередньо те, чим я займаюся на підприємстві. Особливо сподобався предмет «Новітні технології», де пан Михаїл Куча розповідав, як у сучасному світі потрібно вести торгівлю, як спілкуватися з клієнтом, які існують технології, щоб покупець не пішов до іншого продавця, а придбав саме в тебе. Тобто було дуже цікаво! Запам’яталася й дисципліна, присвячена аспектам культурології, де нам розповідали, навіщо потрібно вивчати ринок іншої країни, на які культурологічні аспекти варто звернути особливу увагу. Зокрема, можна привести на продаж у Японію кофе, а його ніхто не купить, бо всі там споживають лише чай. Дуже цікаве і ставлення до бізнес-партнерів у Японії. В нас не прийнято дарувати діловим партнерам дарунки, а якщо цього не зробити в Японії, то в партнерів складатиметься враження, що ти ставишся не серйозно до співпраці чи взагалі не хочеш з ними співпрацювати.
