«Бути вченим сьогодні – означає постійно підвищувати стандарти, виходити за межі звичного та бути гідним викликів глобалізованого світу», — вважає професорка ІННІ ім. Ю.М. Потебні Валентина Воронкова
Нині сферою наукових інтересів завідувачки кафедри управління та адміністрування Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні Валентини Воронкової є цифрові філософія, економіка, менеджмент; концепції та моделі цифрової економіки та цифрового менеджменту; філософія штучного інтелекту та її вплив на людину, економіку, суспільство; цифровий потенціал промислового менеджменту. Активно займається професорка й підготовкою молодих науковців.
— Які моменти Вашої наукової діяльності в 2024 року Ви вважаєте ключовими?
— Запуск нових міждисциплінарних проєктів. Це дало можливість поєднати знання з різних сфер, зокрема цифрової економіки, філософії технологій та сталого розвитку. Другий момент – це поглиблення міжнародної співпраці з колегами з Литви. Вона суттєво збагачувала наші дослідження, адже обмін досвідом та ідеями стимулює креативність. Наступне – фокус на цифровій трансформації та її соціокультурних аспектах. І останнє – розробка концепції щодо використання штучного інтелекту в контексті сталого розвитку. Тут важливо не лише теоретично осмислювати інновації, а й сприяти їхньому відповідальному впровадженню. Тому бути вченим сьогодні – означає постійно підвищувати стандарти, виходити за межі звичного та бути гідним викликів глобалізованого світу.
— Які теми наукових робіт, досліджень, грантових програм для Вас найважливіші?
— Особливе значення для мене мала моя участь як керівника у фундаментальному дослідженні «Цифрова людина і суспільство у контексті глобальних викликів», де ми разом із професоркою Віталіною Нікітенко прагнули осмислити трансформацію людського буття в цифрову епоху. Значимими для мене стали й проєкти «Європейські практики діджиталізації: інструменти забезпечення соціально-економічної безпеки в умовах війни та повоєнний період»; «Європейська гуманістична візія в управлінні людськими ресурсами»; «Диверсифікація сільського туризму через збалансованість та креативність поширення європейського досвіду в Україні». Дослідження Українського державного педагогічного університету ім. М. Драгоманова «Відповідальне громадянство через наукову освіту: соціокультурні механізми реалізації в Україні», де філософія постає як інструмент формування зрілої громадянської свідомості.
— Що Вас надихає на плідну наукову діяльність?
— Джерелом натхнення є саме життя – складне, динамічне, іноді парадоксальне. Ми живемо у турбулентному світі, що не пропонує готових відповідей, але щодня ставить перед нами екзистенційні, етичні, технологічні виклики. Це породжує прагнення зрозуміти світ глибше, відчути майбутнє ще до того, як воно стане теперішнім.
— У чому полягає секрет успіху сучасного науковця?
— Секрет успіху сучасного науковця в здатності мислити ширше, діяти стратегічно та зберігати вірність глибинному сенсу науки. Це, насамперед, відкритість до діалогу між філософією, економікою, технологіями, екологією. Важливим компонентом успіху є філософська глибина: не просто володіння фактами, а прагнення до бачення причин, наслідків, смислів. Сучасний науковець має бути в контексті світової науки, не втрачаючи автентичності, національної традиції.
— Наукова діяльність вимагає багато зусиль і часу. Як Ви відновлюєте сили?
— Мої джерела сили – це не лише відпочинок, а й форми повернення до себе, до тиші буття, до першоджерел мислення. Це природа, невичерпним джерелом відновлення є мистецтво, поезія, живопис. Великою цінністю є спілкування з близькими, друзями, однодумцями, що додає сенсу, повертає довіру до життя у часи війни.
— Що 2025 р. приніс нового у Вашу діяльність?
— У 2025 році ми переходимо від окремих ініціатив до синергії з економістами, металургами, де кожна ідея стає частиною більших системних наукових змін, у контексті яких об’єдналися інженери, філософи, економісти. Наша наука – це діалог спеціальностей, де народжується новий зміст і нова істина.
У часи війни наукова діяльність набуває особливого сенсу. Від початку 2022 року я безперервно працюю у місті Запоріжжя разом із моїми колегами, усвідомлюючи нашу спільну відповідальність за збереження й розвиток української науки не як ізольованого академічного процесу, а як важливого чинника національного спротиву, єдності та майбутнього відновлення. Відбулося формування й нової наукової парадигми – створення філософії перемоги, наукового мислення, яке не просто фіксує реальність, а формує візію майбутнього, що сприяє розвитку наукової школи «Філософія управління».
— Які ще досягнення Ви вважаєте важливими?
— Це партнерство з Литовським університетом спорту, в контексті якого здійснюється гуманітарне осмислення філософських, економічних, управлінських проблем, а також багато наукових проєктів. Невід’ємною частиною моєї діяльності є редакційна та видавнича робота над журналом «HUMANITIES STUDIES». Наше прагнення – вивести його на новий рівень міжнародного академічного визнання.
— Які досягнення Ваших учнів Ви вважаєте найважливішими?
— Особливої гордості заслуговують досягнення моїх учнів, які, попри виклики сьогодення, зберегли інтерес до науки, утвердилися як дослідники нового покоління. Підготовлено до захисту дві дисертації PhD з філософії спеціальності 03 «Філософія» – Оксани Бугайчук і Вікторії Мар’єнко. Частина молодих дослідників уперше вийшла на міжнародний рівень – публікації у виданнях WOS і SCOPUS, участь у міжнародних конференціях, грантах як молодих науковців – Олена Бурашнікова, Микита Слюсарь і Андрій Крупа.
Усі ці досягнення я розглядаю не як індивідуальні перемоги, а як свідчення того, що українська наукова школа живе, зростає і формує майбутнє навіть в умовах війни. Особливо цінним є те, що кілька студентів і магістрантів під моїм науковим керівництвом вирішили пов’язати своє життя з наукою. Учні не просто переймають знання, а трансформують їх, творять нові ідеї та формують наукову філософію нової України й збагачують мою наукову школу «Філософія управління».
